З давніх-давен відомо, що від якості управлінських рішень залежить життя людей. Особливі вимоги до сфери управління ставляться сьогодні, коли органам влади доводиться виконувати завдання, над вирішенням яких вони раніше не працювали. На думку аналітиків та експертів саме ця новизна у професійній діяльності державних посадовців спричинила у значній мірі «буксування» реформ та прийняття поспішних, подекуди необґрунтованих рішень, котрі лише поглибили кризу в державі і на місцях. Оригінальний, і в той же час простий до класичного вихід запропонувала обласна рада. За її ініціативою, починаючи з наступного навчального року, у Вінниці готуватимуть кадрові резерви для органів місцевого самоврядування та державної виконавчої влади. Розмова про це з ідейним натхненником новації, головою обласної ради Григорієм Заболотним.
-Григорію Михайловичу, ідея підготовки на місцевому рівні фахівців для державної служби не нова: як відомо, це питання також піднімав ваш попередник Юрій Іванович Іванов. Проте втілювати її у життя довелося вам. Чим це викликано?
-Як на мене, підготовка кадрів для роботи у державних структурах влади та місцевому самоврядуванні є базоутворюючим фактором, оскільки саме від посадовців цього фаху багато в чому залежить якість життя й добробут людей.
Обласна рада й раніше намагалась запроваджувати різні форми навчання як керівників і працівників базових рад, так і депутатів усіх рівнів. Крім того, створювалися можливості для самостійного опанування азів самоврядування на основі численних методичних матеріалів. Свого часу зусиллями облради попереднього скликання було випущено майже 15 брошур для бібліотеки сільського голови, що охоплювали найрізноманітніші теми життєдіяльності територіальних громад.
Проте, особливої гостроти ці питання набули після останніх виборів, коли стала зрозумілою недостатність усіх попередніх форм та методів навчання. Судіть самі, із загальної кількості голів районних рад, практично, усі обрані вперше. Вперше освоюють специфіку управлінської роботи і 50 відсотків сільських голів. До речі, вищу освіту з них мають лише 2/3, а 30 чоловік закінчили тільки середню школу. Не задовольняє нас і державна система муніципальної освіти.
Ви знаєте, що до цієї системи входить Національна академія державного управління при Президентові України з філіями у Дніпропетровську, Харкові, Одесі та Львові. Щороку від нашої області направляється в Одесу 40 чоловік. Це крапля в морі, адже в органах виконавчої влади у нас працює майже 3 тис. службовців, ще 500 - у виконавчих апаратах районних рад.
Таке становище спонукало обласну раду кардинально переглянути свої плани щодо організації навчальних процесів. Ми зрозуміли, що суттєвого вдосконалення кадрового потенціалу можна досягнути, формуючи також власну систему безперервної спеціалізованої академічної освіти. Саме життя змушує нас до цього, вимагає плекати на місцевому рівні нову генерацію політиків і держслужбовців, які в найближчій перспективі діятимуть у принципово нових суспільно-політичних та економічних умовах. Хотілося б, аби районне керівництво також зрозуміло, що сьогодні ми ставимо питання не стільки про освоєння основоположних понять самоврядування, як про підготовку висококваліфікованих фахівців у цій галузі суспільного життя. Кадрів, які здатні бачити проблеми територіальних громад у комплексі, вміти їх глибоко аналізувати, а відтак приймати адекватні управлінські рішення і доводити їх до цілковитого виконання.
-Наскільки відомо, наша область першою серед інших регіонів започаткувала таке навчання. Які його особливості, хто готуватиме фахівців, яким буде їхній освітній рівень?
-Після детального аналізу можливостей наших вищих навчальних закладів ми вирішили зосередитись на вінницькій філії Національного торговельно-економічного університету. За своїм науковим потенціалом, професорсько-викладацьким складом і навчальним профілем цей заклад для реалізації визначеної мети підходить найбільше. Відтепер тут готуватимуть ще й магістрів за новою спеціальністю «Адміністративний менеджмент».
Це питання розглядалось на сесії обласної ради, прийнято відповідне рішення. На сьогодні усі підготовчі та організаційні питання, практично, вирішені. Документи опрацьовані і проходять певну юридичну експертизу. Є вже й відповідна ліцензія міністерства, затверджено договір між облрадою та навчальним закладом, розроблено правила прийому абітурієнтів, сформовано викладацький склад та навчальні програми, готуємо листи керівникам районів та головам міст обласного значення про визначення кандидатів. Як кажуть, процес пішов, а тому, починаючи з наступного навчального року, освоювати науку державного управління розпочнуть 30 студентів денної і 50 - заочної форми навчання. У відповідності з договором, облрада зобов’язується оплатити з обласного бюджету навчання студентів стаціонарної форми. «Заочники» зможуть навчатися за відповідними направленнями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування області. У цьому випадку фінансувати навчання мають з місцевих бюджетів. Щодо депресивних районів та рад базового рівня, де коштів не вистачатиме, таким будемо допомагати. Усі ж, хто має самодостатній бюджет, будуть закладати у ньому, як обов’язкову статтю окремою стрічкою, фінанси для навчання кадрів. Увесь пакет необхідних документів направлено у райони, тому усі бажаючі зможуть ознайомитися з ними безпосередньо в районних радах чи у приймальній комісії торгово-економічного університету.
І в продовження теми. Адміністративний менеджмент – це самостійний вид професійної діяльності, який передбачає оволодіння знаннями та практичними навиками муніципального управління. Отримавши відповідний освітній рівень і диплом державного зразка, випускники цієї спеціальності зможуть працювати в органах місцевого самоврядування, виконавчих органах влади усіх рівнів, науково-дослідних установах, освітніх закладах з підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів. Зокрема, набуті знання знадобляться на посадах, котрі передбачають планування та прогнозування діяльності управлінських структур, обґрунтування стратегії розвитку територій і підприємств, оцінку і прогноз фінансового стану партнерів, аналіз економічної ефективності діяльності різноманітних виробничих структур, організацію процесу управління. Це також оволодіння сучасними методами роботи з персоналом, уміння прогнозувати стан і тенденції розвитку, готувати відповідні документи та укладати угоди з партнерами. Усі ці та багато інших питань передбачено навчальними програмами. Тобто, за нашим задумом це має бути фахівець універсальних можливостей.
Безумовно, потреба у кадрах такого рівня надзвичайно велика. Вона продиктована перспективами вступу України до Євросоюзу та Світової Організації Торгівлі, очікуваними змінами статусу районних та обласних рад та їх виконавчих органів. Хочемо ми цього чи ні, але можливі трансформації у повноваженнях органів територіального та місцевого самоврядування, нові виклики сучасності потребують керівників з новим мисленням та знаннями, а відтак зобов’язують нас діяти цілеспрямовано, рішуче й оперативно. Знання ніколи не ведуть у ліс, а тільки з нього виводять. Мудрі люди кажуть: більше знаєш – менше блудиш.
Користуючись нагодою, хочу підкреслити, що це навчання передбачається не для службовців, які уже працюють сьогодні на посадах в обласній та районних радах, адміністраціях, галузевих управліннях та відділах усіх рівнів. Йдеться про кадровий резерв з глибинки з чітким дотриманням відповідних квот від кожного району області.
-У своїх публічних виступах ви неодноразово наголошували, що молодь, котра претендує на управлінські посади, повинна бути «динамічно активна і цивілізовано нахабна». Що це означає?
-Це означає, що за нинішніх умов володіти одними лише знаннями мало. Для керівника потрібні ще й певні риси характеру, які дозволять йому застосувати ці знання у практичній площині. Погодьтеся, можна бути, скажімо, чудовим хірургом, досконало знати усі тонкощі фаху, проте бути не здатним очолити увесь колектив лікарні на посаді головного лікаря. Тобто, тут потрібне ще й уміння спілкуватися, наводити ділові контакти, бути впевненим у собі, мати твердість характеру і сили волі. Тут же - цілеспрямованість, ініціативність, наявність організаторських здібностей, наполегливість, інколи навіть жорсткість, вміння приймати нестандартні і вольові рішення. Це ті якості, без яких сучасному керівнику ніяк не обійтися.
Як бачимо, для виконання управлінських функцій на високому професійному рівні потрібні і надзвичайно глибокі знання, і висока сила волі до позитивних змін, до мети, яка ставиться. Фахівець може бути високоосвіченим, але з низькою волею до перемоги, а тому він ніколи не досягне результату. Отже на навчання треба направляти саме такі кадри із сильними рисами характеру. Треба підбирати найбільш обдаровану, найбільш перспективну молодь. Ці слова я адресую, в першу чергу, керівникам районів, які будуть здійснювати такий підбір.
Нинішній керівник повинен бути надзвичайно активним, постійно виходити з пропозиціями, вміти «достукатися» навіть при «зачинених дверях», зробити усе можливе, щоб його почули. Ефективним він може бути тільки тоді, коли глибоко знає справу, коли він ініціативний і принциповий, коли здатний відстоювати свою думку, позицію, лінію. Сучасний управлінець має бути макроменеджером, наділеним здатністю мислити стратегічно , мати патріотичні державницькі погляди, володіти почуттям високої персональної відповідальності за власні дії.
І на завершення, кілька слів з приводу регіональної кадрової політики. Вона має розглядатися тільки як один з найголовніших ресурсів суспільного розвитку, а не як засіб боротьби за владу. Боротьба за владу у цьому випадку дає переможцю лише тимчасову особисту вигоду. Розставивши на управлінські посади хоча і «відданих», але дилетантів, така особа опиняється згодом у ситуації адміністративного колапсу. Це коли сформована за особистими уподобаннями «команда» не може втілити у життя жодного управлінського рішення, не спроможна самостійно мислити і брати відповідальність на себе.
Завжди казав і кажу, що керівник оцінюється тільки тоді, коли він здатний сформувати навколо себе сильну команду однодумців. Сильний ніколи не боїться сильних. І тільки слабкий керівник боїться сильних заступників та помічників. Той, хто гуртує навколо себе слабку професійну команду – це велике горе, трагедія для держави і колективу.
Наша біда у тому, що в кадровій політиці ми керуємось застарілими догмами. Або щоразу перетасовуємо одні й ті ж кадри, або руйнуємо систему до основи, а потім призначаємо на посади будь-кого, лише б він належав до тієї партії, яка при владі. Як на мене, ідеологічні та політичні переконання посадових осіб мають залишатися його особистою справою і бути поза управлінською діяльністю. У жодному разі вони не повинні впливати на виконання професійних функцій, на розподіл чи перерозподіл керівних посад. Інакше така ідеологія призведе до того, що ми завжди будемо борсатись у реформах, намагатися щоразу винайти велосипед.
На жаль, більшість посадовців, котрі прийшли до управління відповідно до партійних квот, до цього часу не зрозуміли, що політична діяльність і адміністративний, а тим більше господарський менеджмент, - діаметрально протилежні речі. Бо одна справа вигукувати лозунги на майданах і займатися демагогією, а інша - працювати у поті чола над виконанням своїх обіцянок. Це набагато важче, бо тут необхідний розум, досвід, уміння. І допоки люди обиратимуть у верхні ешелони влади саме таких обіцяльників, котрі окрім «солодких» промов нічого не уміють, доти матимемо у державі неспокій, колотнечу та хаос. У Верховній Раді мають працювати високопрофесійні юристи, економісти, соціологи, а не бізнесмени, котрі завдяки недоторканності захищають і примножують власний бізнес. В усьому потрібно рівнятись на світові стандарти – у роботі, навчанні, в організації управлінської діяльності. Тоді й жити будемо по-європейськи.
Розмовляв Юрій ЧОРНИЙ