Процес підготовки України до вступу до Світової організації торгівлі завершується. Пройшовши довгий та складний шлях переговорів, країна максимально наблизилася до набуття членства у одній із найбільш впливових міжнародних організацій. Нещодавно відбулися парламентські слухання на тему: «Стан підготовки вступу України до СОТ, проблеми та перспективи», участь у яких взяв заступник голови обласної ради Степан Нешик.
-Степане Степановичу, про СОТ чули, мабуть, усі, проте мало хто знає, що це таке. Охарактеризуйте бодай кількома словами сутність Світової організації торгівлі, її основні завдання та функції.
-Світова організація торгівлі – це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи правових норм міжнародної торгівлі. Членами СОТ є 149 держав та окремих митних територій, на які припадає майже 95 % обсягу світової торгівлі. На сьогоднішній день майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ, у тому числі й Україна. Як правило, до цієї організації не вступають лише проблемні країни, такі як Афганістан, Ірак та Іран, Північна Корея, Лівія. Членами СОТ є всі прибалтійські республіки, Вірменія, Молдова, Грузія, Киргизія та інші. У стадії переговорів також Російська Федерація та Білорусь.
Основне завдання цієї організації полягає у сприянні лібералізації, тобто спрощенню умов торгівлі на міжнародних ринках, забезпечення її передбачуваності та прогнозованості, що в свою чергу має сприяти економічному зростанню країн-членів СОТ.
Іншими словами, цю багатосторонню міжнародну торговельну систему можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких країни мусять дотримуватися у торговельних відносинах між собою. Ці правила спрямовані на те, щоб всебічно сприяти відкритій і вільній торгівлі. Тому однією з найважливіших функцій СОТ є контроль за виконанням угод і домовленостей, врегулювання торговельних суперечок, аналіз національної торговельної політики країн-членів. До речі, угоди СОТ є обов’язковими до виконання усіма членами цієї торговельної організації.
-Якими є основні принципи цих угод, на що вони спрямовані?
-Країни-члени СОТ взаємодіють в рамках недискримінаційної торговельної системи, де кожна країна отримує гарантії справедливого ставлення до її експорту на ринках інших країн. При цьому вона бере зобов’язання забезпечувати такі ж самі умови для імпорту на своїх власних ринках. Принцип недискримінації реалізується через застосування режиму найбільшого сприяння, за якого країна повинна створити однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, і національного режиму, коли імпорт після сплати всіх митних платежів не може піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку порівняно з вітчизняними товарами.
Основні правила і принципи СОТ відображені в багатосторонніх торговельних угодах, які є обов’язковими до виконання всіма країнами – членами СОТ.
-Чи є серед цих угод нормативи, що регламентують торгівлю продукцією сільськогосподарського походження?
-Є Угода про сільське господарство. Сферою її регулювання є торгівля первинною сільськогосподарською продукцією і товарами, що є результатом її переробки. Угода визначає три основні сфери, щодо яких члени СОТ беруть на себе певні зобов’язання. Це – доступ до внутрішнього ринку, внутрішня підтримка сільського господарства та експортні субсидії. Зокрема, застосування нетарифних заходів як методу регулювання торгівлі має бути виключено, а всім нетарифним бар’єрам має бути визначено тарифний еквівалент.
-На якій стадії знаходиться хід переговорного процесу щодо вступу України до СОТ?
-Цей процес розпочався ще в грудні 1993 року, коли було прийнято рішення про створення Робочої групи з розгляду заявки України щодо приєднання до СОТ. З того часу відбулось 16 офіційних засідань Робочої групи, підписано 44 двосторонні протоколи з країнами, які є членами цієї організації, погоджено майже всі тарифні позиції у рамках доступу до ринку товарів, завершено переговори з країнами – членами Робочої групи щодо доступу на ринки послуг. На сьогоднішній день залишається завершити гармонізацію національного законодавства із нормами та принципами СОТ. Зокрема необхідно прийняти ще ряд відповідних законопроектів.
-Які перспективи відкриває членство у СОТ?
-Очікується, що перспективи вступу України до СОТ матимуть комплексний характер, тобто позитивні і негативні наслідки. Зокрема, на думку експертів, це стане потужним стимулом для здійснення структурних реформ. Загострення конкуренції між українськими та іноземними виробниками на вітчизняному та зовнішніх ринках сприятиме перерозподілу ресурсів від неефективних застарілих виробництв до наукоємних сучасних підприємств та галузей. Конкуренція стимулюватиме реалізацію інноваційних програм, інвестицій в людський капітал та нові технології. Вважається також, що членство у СОТ надасть відчутного поштовху для притоку іноземних інвестицій в економіку України, суттєво вплине на підвищення якості товарів та послуг і їх значне здешевлення, на розширення асортименту продукції на внутрішньому ринку.
У той же час це спричинить скорочення виробництва неконкурентоспроможних вітчизняних підприємств та галузей, загострення економічних і соціальних проблем, оскільки виникне необхідність працевлаштування вивільнених працівників, реструктуризації виробництва, пошуку для цього інвестиційних ресурсів.
І все таки аналітики та експерти вважають, що після вступу до СОТ національна економіка матиме значно більше плюсів, аніж можливих загроз.
- Якими є висновки фахівців щодо можливих економічних наслідків для окремих галузей економіки?
-Для аналізу можливих економічних наслідків було проведено відповідні економічні дослідження. Очікується, що серед всіх галузей промисловості членство України у СОТ буде найбільш сприятливим для металургії та хімічної промисловості. Збільшення обсягів виробництва прогнозується у коксівній галузі та видобуванні неенергетичних матеріалів. Сектор послуг населенню демонструватиме помірне зростання. У цьому секторі найбільше зростуть обсяги послуг зв’язку. Якщо не відбудеться суттєвого поліпшення виробничих технологій відчутно зменшаться обсяги виробництва у харчовій промисловості.
В той же час, за прогнозами експертів, очікується помірне зростання випуску продукції у сільському господарстві, що буде зумовлено розширенням експортних поставок.
-У зв’язку з цим, на що можуть розраховувати регіони України, і зокрема Вінницька область?
-Повторюся, що вступ України до СОТ оцінюється економістами переважно як позитивний фактор, що сприятиме структурним та інституційним реформам, утвердженню стабільної нормативної бази, а отже, і зростанню ефективності економіки. Однак територіально процес економічної інтеграції є досить незбалансованим. Як-не-як регіони відрізняються за своїм економічним розвитком, структурою виробництва та зовнішньої торгівлі, кількістю населення. В деяких областях зосереджено виробництва, орієнтовані на внутрішнього споживача, а в інших переважають галузі орієнтовані на експорт. Тому наслідки вступу України до СОТ для областей будуть різними і залежатимуть від балансу наявних конкурентоспроможних та неконкурентоспроможних виробництв. Аналітики передбачають, що у значно вигідній ситуації будуть Донецька область, котра вже сьогодні постачає за кордон майже 80 % власних вироблених товарів і послуг та забезпечує понад 20 відсотків загального експорту з України. Це також Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Одеська, та Миколаївська області, підприємства яких мають потужну експортну спрямованість, вони вже давно завоювали стабільні ринки збуту за кордоном.
Проте є ряд областей, експортний потенціал яких незначний. Серед них - Чернівецька область, яка експортує майже 20 % усіх вироблених товарів і послуг. У цьому ж списку Хмельницький, Тернопіль, Кіровоград, Рівне. Проте, їх частка у загальних обсягах експорту складає менше одного відсотка. Тому, навіть за умови відсутності бар’єрів для зовнішньої торгівлі, суттєве та швидке збільшення обсягів їх експорту навряд чи можливе.
Вінницька область щодо експортних можливостей перебуває нині на рівні Черкаської, Житомирської, Волинської, Чернігівської і навіть Київської областей. З усього обсягу виробленої в регіоні продукції ми відправляємо за кордон понад 26 відсотків, що забезпечує 1 % загальних обсягів експорту з України. Для порівняння – частка одеського експорту в обсягах країни складає 8 відсотків, полтавського – 5, івано-франківського, закарпатського, сумського, кримського – 2,
Звичайно, як для Вінниччини, котра претендує на осередок Подільського краю, це досить мало. Тому не випадково і обласна рада, і обласна державна адміністрація взяли чіткий курс на суттєве зростання конкурентоспроможного промислового виробництва. Ми вже інформували населення про напрацювання влади щодо суттєвого зростання інвестиційних надходжень в область, про плани щодо формування технологічно-промислових зон.
-Наскільки відомо, експортні можливості Вінниччини обмежуються поки що виробництвом продовольчого зерна, ріпаку і, можливо, сої. Як на цьому тлі виглядатиме цукрова галузь, яка зі вступом до СОТ може взагалі зникнути з економічної карти області і країни?
-Мабуть, не варто так драматизувати ситуацію. У будь-якому становищі є вихід, але його треба наполегливо шукати.
Так, дійсно, вступаючи до СОТ Україна бере на себе зобов’язання зменшити митні тарифи на імпорт продукції. Це може призвести до збільшення обсягів імпорту, отже, і до певного перерозподілу ринку між вітчизняними та імпортними виробниками. Чим більшу частку займає імпорт у витратах населення регіону, тим більше регіон залежить від імпортної продукції. Оскільки вступ України до СОТ означає відкриття споживчих ринків для закордонних виробників, то, ймовірно, витрати населення на імпорт можуть зрости через вищу якість закордонних товарів та нижчу ціну(а вона внаслідок зниження ставок мита неодмінно зменшиться). Словом, протидія відкриттю внутрішніх ринків буде залежати від можливостей місцевої промисловості забезпечити власне виробництво аналогічної конкурентоспроможної продукції. Це – неписаний закон. Тому у ситуації із цукровою галуззю вихід для нас один, він полягає у докорінному оновленні та модернізації машино-тракторного парку, технологічному переоснащенні цукрових заводів, можливо навіть у зменшенні їх кількості, суттєвому зростанні культури і технології цукровиробництва, удосконаленні кадрового потенціалу, який працює у галузі. Словом, собівартість нашого цукру повинна бути нижчою від закордонних аналогів, а якість вищою.
Передумови для технологічного оновлення будуть кращими лише при знятті обмежень на продукцію так званого інвестиційного імпорту, який передбачає модернізацію застарілих засобів виробництва. Членство України в СОТ, на думку експертів, сприятиме зниженню рівня бар’єрів на шляху імпорту такої продукції.

Розмовляв Юрій ЧОРНИЙ